Київ під загрозою: без "Петріотів" – майбутнє під питанням.

Балістична загроза: аналіз наслідків російських ударів

1 серпня 2026 року, пізно вночі, російські війська здійснили масовану атаку балістичними ракетами, націливши їх, зокрема, на Київ. Аналіз результатів цієї атаки, проведений за допомогою штучного інтелекту, виявив критичні аспекти протиракетної оборони України та потенційні сценарії розвитку подій.

Обмежений арсенал проти швидкісних цілей

Боротьба з балістичними ракетами, що рухаються зі значно вищою швидкістю, ніж крилаті, є викликом для більшості систем протиповітряної оборони. В Україні ефективність у протидії таким цілям демонструють переважно американські зенітно-ракетні комплекси Patriot, особливо у версії PAC-3. Ці установки увійшли в історію як перші, що успішно масово перехопили російські ракети “Іскандер-М” та “Кинджал”, а також інші балістичні цілі. Як свідчать дані, під час численних атак на столицю, розрахунки Patriot збивали переважну більшість або навіть усі виявлені балістичні ракети.

Теоретично, франко-італійський комплекс SAMP/T, озброєний ракетами Aster 30, також має потенціал протидії балістичним загрозам. Однак його бойовий досвід у боротьбі з російськими ракетами значно менший порівняно з Patriot.

Інші системи, такі як NASAMS, IRIS-T SLM, Hawk та Gepard, хоч і ефективні проти крилатих ракет, дронів та авіації, не є надійним засобом для перехоплення балістичних ракет типу “Іскандер-М”. Навіть сучасні винищувачі, зокрема F-16, теоретично можуть збивати деякі типи ракет у повітрі, але надзвичайно висока швидкість балістичних цілей робить це завдання практично нездійсненним.

Ключовим фактором у протидії балістичним ракетам є час. “Іскандер” летить зі швидкістю кілька кілометрів за секунду, може маневрувати, має короткий час польоту та часто запускається з близьких до України регіонів. Від моменту запуску з Брянської області до Києва ракета може дістатися за лічені хвилини. Це вимагає миттєвого виявлення, класифікації, розрахунку траєкторії та запуску перехоплювача, який має вразити ціль на зустрічному курсі.

Оцінка ситуації після атаки 1 серпня

Наліт 27 балістичних ракет майже одночасно свідчить про спробу Росії перевантажити українську протиракетну оборону. Це ставить під сумнів наявний запас перехоплювачів, особливо для Patriot, і можливості конкретних районів оборони. Незважаючи на це, українська ППО та засоби РЕБ знищили або пригнітили понад 150 інших повітряних цілей, що свідчить про відсутність загального колапсу системи, а лише про слабкість компонента протидії балістичним ракетам.

Росія, ймовірно, враховує обмежену кількість українських перехоплювачів, що спонукає її збільшувати частку балістичних ракет у масованих ударах. Важливим є збереження російського виробництва цих ракет, яке, за оцінками, становить 60–80 одиниць балістичних ракет на місяць.

Потенційні наслідки безперервних атак

Якщо Росія продовжить регулярні атаки десятками балістичних ракет, а запаси українських перехоплювачів не будуть поповнені, наслідки можуть бути серйозними.

Для населення: Зростання кількості жертв і поранених, психологічне виснаження, відтік населення, підвищене навантаження на медичну систему.
Для інфраструктури: Локальні відключення електроенергії, перебої з водо- та теплопостачанням, особливо вразливими є електропідстанції, насосні станції та теплові джерела.
Для економіки: Релокація бізнесів, зростання безпекових витрат, скорочення інвестицій та ділової активності.
Для військової ситуації: “Вікно вразливості” української ППО, що може спонукати Росію до подальшого збільшення балістичних ударів.

Хоча повне знищення Києва або його непридатність для життя виглядають малоймовірними, тривалі атаки можуть призвести до значних руйнувань, перебоїв у роботі інфраструктури та посилення психологічного тиску.

Удар по урядовому кварталу, хоч і матиме значні людські, політичні та символічні наслідки, не призведе до автоматичної втрати керованості державою завдяки розосередженим системам управління та процедурам безперервності державного управління. Евакуація вищих органів влади з Києва також не є оптимальним рішенням, оскільки всі території України перебувають під загрозою балістичних ударів, а ефективне управління під час війни базується на розосередженні центрів, захищених командних пунктах та резервних каналах зв’язку.