Закопав дід Іван самогонку 25 років тому: бракує пів літра! Хто випив? (відео)

“Скарб” діда Івана: таємниця зникнення горілки розкрита

25 років тому дід Іван, передбачаючи майбутню подію, надійно сховав під землею дві банки домашньої горілки. Нещодавно, з нагоди народження другого онука, цей “скарб” був відкопаний. На превелике здивування, у кожній трилітровій банці бракувало по пів літра напою, хоча банки жодного разу не відкривали. Письменник і журналіст Богдан Кушнір поділився цим дивовижним випадком у соціальній мережі, поставивши запитання про хімічні процеси, що могли відбутися з горілкою за такий тривалий час.

Анатомія випаровування: чому горілка “зменшується”

На перший погляд, зникнення значної частини напою здається таємницею. Проте, як з’ясувало видання DailyLviv.com, цьому явищу є цілком природне пояснення, що базується на законах фізики та хімії.

Відомо, що при змішуванні спирту та води відбувається зменшення загального об’єму. Це пов’язано з тим, що молекули спирту та води щільніше “упаковуються” в розчині, ніж окремо. Однак, це явище пояснює лише незначну втрату об’єму. Основну причину зникнення значної кількості горілки за чверть століття слід шукати в іншому.

“Дихання” банки та мікронегерметичність: головні підозрювані

Найімовірнішим поясненням, на думку експертів, є поступове випаровування через мікроскопічні негерметичності закупорювання. Важливо розрізняти неушкоджену кришку та герметичну кришку – це не тотожні поняття.

За 25 років, що минули, банка пережила безліч температурних коливань – від зимових морозів до літньої спеки. Ці зміни спричиняли розширення та стиснення повітря і парів всередині банки. Етанол, як леткий компонент, у значній кількості сприяв цьому процесу. Через мікроскопічні канали, непомітні неозброєному оку, розташовані між склом та гумовим ущільненням кришки, пари спирту, а згодом і невелика частина рідини, могли повільно виходити назовні. За такий тривалий період навіть надзвичайно малий витік міг призвести до значної втрати об’єму. Приблизно 17% втрати за 25 років – це лише близько 20 мілілітрів на рік, що є доволі незначним і непомітним витоком.

Крім того, так зване “дихання” банки також могло відігравати роль. Надлишковий тиск, що виникав під час нагрівання, змушував кришку та ущільнення працювати як повільний клапан, випускаючи мікроскопічні порції газу назовні.

Виключено можливість проникнення спирту крізь скло. Що ж до просочування через кришку, то це цілком можливо, особливо якщо закатування було неідеальним, край банки мав мікронерівності, гумове ущільнення з часом втратило еластичність, або ж банка зазнавала впливу циклів замерзання-відтавання чи механічних навантажень ґрунту.

Якщо родичі точно підтверджують, що банки були повними до моменту закопування, то найбільш вірогідним поясненням є саме повільна втрата рідини через мікронегерметичність. Те, що об’єм втрати був приблизно однаковим у всіх банках, також може свідчити про єдиний фізичний механізм, а не випадкове пошкодження.