Суд: військового звільнити для догляду за батьком-інвалідом

Суд став на бік військового: право на догляд за батьком-інвалідом пересилило військову дисципліну

Львівський окружний адміністративний суд ухвалив знакову постанову, зобов’язавши військову частину звільнити військовослужбовця, який потребує постійного догляду за батьком з інвалідністю II групи. Рішення, оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень, підтверджує пріоритет сімейних обов’язків над військовою службою в разі документально підтвердженої потреби.

Аргументи проти і суддівське слово

Справа набула резонансу через відмову військової частини задовольнити прохання старшого бойового медика ракетної батареї. Основними аргументами командування були: наявність у батька інваліда дружини, яка також є його дружиною, та сумніви щодо належного оформлення документів лікарсько-консультативної комісії (ЛКК), що нібито не підтверджували необхідність саме стороннього постійного догляду. Крім того, військова частина наполягала на відсутності документів, що свідчили б про інвалідність матері військовослужбовця та її потребу в догляді.

Проте суддя Олег Кравців, ретельно вивчивши матеріали справи, розвіяв ці заперечення. На його думку, наявність інших членів сім’ї не є автоматичною підставою для відмови у звільненні, якщо вони об’єктивно не можуть забезпечити необхідний догляд. Висновок ЛКК чітко вказував, що мати військовослужбовця, як пенсіонерка, не спроможна надавати такого догляду. Суд також послався на норми Сімейного кодексу України, згідно з якими особами, що потребують догляду, вважаються, зокрема, люди пенсійного віку або з інвалідністю. Таким чином, обидва батьки позивача були визнані непрацездатними. Доводи військової частини щодо неналежного оформлення медичних документів суд відкинув як необґрунтовані.

Остаточне рішення та його значення

Рішенням суду позов військовослужбовця було задоволено в повному обсязі. Відмову військової частини визнано протиправною на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Ця норма чітко визначає підстави для звільнення, серед яких – необхідність постійного стороннього догляду за близькими родичами.

Військову частину тепер зобов’язано прийняти позитивне рішення щодо звільнення військового. Це рішення, хоча й може бути оскаржене в апеляційному порядку, є важливим прецедентом, що підтверджує право військовослужбовців на захист сімейних прав та забезпечення належного догляду за близькими, які цього потребують. Важливо зазначити, що подібні випадки, хоч і не є надзвичайно поширеними, підкреслюють необхідність уважного та індивідуального підходу до кожного військового, враховуючи його особисті обставини.

Контекст та законодавчі підстави

Історія про звільнення військового через догляд за батьком-інвалідом резонує з широким спектром питань, що стосуються захисту прав військовослужбовців та їхніх сімей в Україні. Законодавство, зокрема Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», передбачає можливість звільнення з військової служби за певних сімейних обставин, що робить таку ситуацію цілком легітимною. Наявність інвалідності у батьків, а також встановлена лікарями потреба в постійному сторонньому догляді, є ключовими факторами, які суд враховує при розгляді таких справ.

У попередні роки подібні справи часто викликали дискусії щодо балансу між виконанням військового обов’язку та сімейними обов’язками. Ця справа, однак, демонструє, що правосуддя в Україні здатне знаходити компромісні рішення, які відповідають як інтересам держави, так і правам та потребам окремих громадян. Рішення суду вкотре підкреслює, що держава має забезпечувати механізми підтримки для військовослужбовців, які опиняються у складних життєвих ситуаціях, пов’язаних із турботою про своїх близьких.