Мобілізаційна ціна Росії: наслідки для кожних 100 тисяч солдатів
Мобілізація в Росії: Економіка на межі виснаження
Росія п’ятий рік поспіль стикається з необхідністю покривати військові потреби за рахунок призову контрактників, і кожна така кампанія обходиться країні все дорожче. Періодичне повернення теми примусової мобілізації до російського публічного простору змушує аналітиків оцінювати її потенційні економічні наслідки. Йдеться не про військову ефективність, а про суто господарські аспекти: мобілізація вилучає працездатне населення з економіки, знижує загальну кваліфікацію працівників та стимулює нову хвилю еміграції. Ці фактори накладаються на економічну ситуацію, яка суттєво відрізняється від осені 2022 року.
Виснажений ринок праці: Де брати кадри?
Ключовою проблемою для російської економіки є тотальний дефіцит вільної робочої сили. Рівень безробіття у червні 2026 року становив лише 2,2%, при загальній чисельності робочої сили у 76,5 мільйона осіб та рекордному показнику зайнятості у 74,8 мільйона. Голова Центрального банку Росії Ельвіра Набіулліна ще у квітні визнала, що російська економіка ніколи не стикалася з настільки гострим браком працівників. Віцепрем’єр Олександр Новак у середині травня підтвердив, що рівень зайнятості досяг пікових значень, і вільних трудових ресурсів практично не залишилося. За оцінками відкритих джерел, потенційний трудовий резерв країни скоротився до 4,4 мільйона осіб, що на 40% (або 2,6 мільйона) менше, ніж у 2021 році. Bloomberg Economics оцінює поточну нестачу в 1,5 мільйона працівників, а Російський союз промисловців і підприємців прогнозує дефіцит близько 3 мільйонів до 2030 року.
Ці вільні резерви вже були вичерпані у трьох основних напрямках. По-перше, частина населення була призвана до армії. Хоча статистику військового набору не можна прямо прирівнювати до кількості людей, вилучених із цивільного ринку праці, дані свідчать про значний відтік. Так, восени 2022 року було мобілізовано 300 тисяч осіб. Протягом 2023-2025 років на службу залучалися десятки тисяч контрактників та “добровольців” щорічно. По-друге, значна частина громадян виїхала з країни. По-третє, демографічні процеси, що призвели до скорочення працездатного населення Росії приблизно на 4,9 мільйона осіб у період з 2015 по 2022 рік, також внесли свій вклад. Спроби компенсувати ці втрати за рахунок трудової міграції також не дали бажаного результату: кількість іноземців у Росії між січнем 2025 та січнем 2026 року впала на 10%, а на будівельних майданчиках у першому кварталі 2025 року їхня чисельність скоротилася на 15-20% порівняно з попереднім роком. В умовах такого дефіциту будь-яке подальше примусове вилучення людей для військових потреб означатиме пряме вилучення працівників з виробничих процесів, оскільки інших джерел вже не залишилося.
Кадрова деградація та обмежені можливості заміщення
Другий негативний ефект мобілізації стосується якості робочої сили. Центральний банк Росії фіксує найбільшу нестачу кадрів у таких галузях, як сільське господарство, обробна промисловість, енергетика та водопостачання. Саме ці сфери, де переважно зайняті чоловіки, і є основним джерелом для призову. Промисловість вже працює на межі своїх можливостей. Наприклад, на “Уралвагонзаводі” у листопаді 2025 року повідомляли про оптимізацію до 10% персоналу у деяких підрозділах, хоча компанія заперечувала масові звільнення. АвтоВАЗ у вересні 2025 року тимчасово переходив на чотириденний робочий тиждень, а російські залізниці оголосили про скорочення близько 6 тисяч посад, здебільшого в адміністративному апараті. Незважаючи на окремі показники зростання у промисловості, підприємства продовжують скорочувати персонал та скаржитися на брак кваліфікованих кадрів.
Кремль намагається компенсувати цей дефіцит, залучаючи до роботи молодь ще до завершення навчання, розширюючи використання праці ув’язнених та стимулюючи трудову міграцію. Однак, за оцінками Foreign Policy, ці заходи лише перерозподіляють вже існуючу дефіцитну робочу силу, а не збільшують її загальну кількість. Показовим є приклад з самої армії: якщо в першому півріччі 2026 року Міністерство оборони РФ заявляло про підготовку понад 8 тисяч спеціалістів для військ безпілотних систем, то річний план передбачав близько 78,8 тисячі. Механізм кадрової деградації тут очевидний: досвідчені працівники вилучаються з цивільної сфери, на їх місце ставляться менш кваліфіковані кадри, що неминуче призводить до падіння продуктивності.
Досвід 2022 року дає чітке уявлення про потенційні наслідки. Після оголошення часткової мобілізації 21 вересня 2022 року, за оцінками, країну могли залишити близько 700 тисяч людей за два тижні. Загалом, через мобілізацію з РФ виїхало близько 2 мільйонів осіб. Основним фактором втрати є професійний та віковий профіль тих, хто емігрував: середній вік становив близько 32 років, а вищу освіту мали до 86% опитаних, що значно перевищує цей показник серед загального населення. Економічний слід цієї хвилі був вимірюваним: робоча сила скоротилася на 1-1,5% рік до року, а сама еміграція мала непропорційно молодий та освічений характер, що посилювало якісні втрати ринку праці. Фінансові потоки також пішли за емігрантами, оскільки вже у вересні 2022 року лише 17% тих, хто виїхав, продовжували працювати на російські компанії.
На відміну від 2022 року, коли рівень безробіття становив близько 3,9% і ринок мав певний резерв для поглинання відтоку, сьогоднішня ситуація є значно складнішою. Безробіття становить 2,2%, а резерв скоротився на 2,6 мільйона осіб. Відтік населення такого ж масштабу тепер матиме значно сильніший негативний вплив на економіку, яка не має запасу міцності.
Ці фактори накладаються на вже існуючі макроекономічні проблеми. Дефіцит федерального бюджету Росії за січень-липень 2026 року сягнув 6,455 трильйона рублів, що на 70% перевищує річний план. Нафтогазові доходи скоротилися на 16,8% порівняно з минулим роком, ключова ставка залишається високою на рівні 14%, а зростання ВВП у другому кварталі становило лише близько 1,3%. Регіони, які несуть відповідальність за доплати контрактникам, вже перебувають у дефіциті, а корпоративний сектор демонструє негативну динаміку: близько 22 тисяч російських організацій звітували про збитки за січень-травень 2026 року.
На цьому тлі примусова мобілізація подвійно збільшує навантаження на бюджет. Кожна людина, вилучена з економіки, перестає виробляти, але продовжує споживати бюджетні кошти, а вартість утримання армії вже є надзвичайно високою.
Головна відмінність примусової мобілізації від нинішньої контрактної системи полягає у джерелі поповнення армії. Контрактна армія залучає значну частину людей з бідніших регіонів та нижнього сегмента ринку праці, використовуючи фінансові стимули. Примусова мобілізація ж вилучає працівників безпосередньо з робочих місць, включаючи підприємства оборонно-промислового комплексу та суміжних галузей, які і так страждають від кадрового дефіциту. Економіка втрачає подвійно: спочатку втрачається вироблена продукція, а потім виникають додаткові бюджетні витрати на утримання мобілізованих.
Таким чином, ціна такого рішення для Кремля вимірюється не лише значними бюджетними витратами, а й здатністю промисловості підтримувати свою діяльність. Ринок праці, який у 2022 році мав резерв і зміг поглинути як мобілізацію, так і відтік населення, сьогодні працює без запасу міцності. Нова хвиля виїзду забере тих самих освічених і працездатних людей, яких економіка вже втратила. Саме тому Кремль досі уникає такого кроку, віддаючи перевагу дедалі дорожчому вербуванню солдатів. Момент, коли фінансових ресурсів на це вже не вистачатиме, а дефіцит робочої сили посилиться, стане найважчим для російської економіки.
