Львів прощається з Героями: Грицевич, Ковалик, Станкевич, Курман.

Львів прощається з Героями: Чотири життя, віддані за Україну

Завтра, 15 жовтня, Львів проведе в останню путь чотирьох військовослужбовців, які загинули, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України від російських загарбників. Сергій Грицевич, Василь Ковалик, Дмитро Станкевич та Андрій Курман віддали свої життя заради мирного майбутнього нашої держави.

Церемонії прощання розпочнуться зранку. О 09:30 панахида за Дмитром Станкевичем відбудеться у храмі святого Луки за адресою: вул. Тракт Глинянський, 161. Одночасно, о 09:30, прощання з Андрієм Курманом пройде у храмі Успення Пресвятої Богородиці в селищі Дубляни.

О 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла розпочнеться спільний чин похорону усіх чотирьох полеглих воїнів. Приблизно об 11:40 на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання, яка дозволить кожному мешканцю міста вшанувати пам’ять Героїв.

Поховають полеглих воїнів на різних кладовищах міста та околиць. Сергія Грицевича та Василя Ковалика знайдуть останній спочинок на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна). Андрія Курмана поховають на Голосківському кладовищі, на полі 34-В. Дмитро Станкевич буде похований на військовому полі кладовища у селищі Лисиничі.

Герої, які не зрадили: Життєві історії захисників

Сергій Грицевич, уродженець селища Ратне на Волині, народився 10 січня 1987 року. Він здобув технічну освіту у Львівському технікумі м’ясної та молочної промисловості, а згодом – вищу освіту в Національному університеті харчових технологій. Перед війною Сергій працював обвалювальником м’яса. Рідні згадують його як надзвичайно доброзичливу, щиру та веселу людину з оптимістичним поглядом на життя, яка вміла створювати навколо себе теплу й радісну атмосферу. Він захоплювався музикою та грою на гітарі. У 2023 році Сергій став на захист Батьківщини, боронив територіальну цілісність України на Донецькому напрямку у складі 100-ї окремої бригади територіальної оборони. У Сергія залишилися мати, донька, дружина, сестра та родина.

Василь Ковалик, львів’янин, народився 28 грудня 1997 року. Після навчання у середній загальноосвітній школі №90, здобув професійну освіту у Львівському вищому професійному політехнічному училищі. Василь пройшов строкову військову службу та працював у сфері обслуговування автомобілів. Близькі описують його як сміливого, щирого і турботливого, відкритого до нових викликів. Він любив пробувати щось нове, не боявся змін і з цікавістю пізнавав світ. Василь був товариським, легко знаходив спільну мову з людьми та мав широке коло друзів. Захоплювався автомобілями. У 2025 році Василь став на захист України, боронив її на Північно-Слобожанському напрямку у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. У Василя залишилися мати, дві сестри, троє братів та родина.

Дмитро Станкевич, львів’янин, народився 23 лютого 1986 року. Він здобув освіту техніка-еколога у “Природничому фаховому коледжі” Львівського національного університету імені Івана Франка, а згодом – вищу освіту за спеціальністю “Біологія та біохімія” у тому ж університеті. Дмитро працював у сфері логістики. Рідні пам’ятають його як щиру, добру та позитивну людину, для якої особливе місце займала сім’я, а найбільшу радість приносив час, проведений з доньками. Він захоплювався футболом, любив читати історичні книжки, подорожувати та ходити в походи. У 2025 році Дмитро став на захист Батьківщини, боронив її на Північно-Слобожанському та Дніпропетровському напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Він нагороджений медаллю «Ветеран війни». У Дмитра залишилися дружина, дві доньки, батьки, брат, племінниці та велика родина.

Андрій Курман, також львів’янин, народився 29 жовтня 1977 року. Навчався у Дублянському опорному ліцеї, а згодом здобув професійну освіту у закладі професійно-технічної освіти міста Львова. Андрій пройшов строкову військову службу і працював у сфері громадського харчування. Зі слів близьких, він був щирою, доброю та життєрадісною людиною зі спокійною вдачею і чуйним серцем. Він дбав про близьких, умів зігріти їх своєю турботою. Андрій любив водіння, захоплювався малюванням і риболовлею. У 2023 році він став на захист Батьківщини, боронив її на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Андрій нагороджений відзнаками Міністерства оборони України: медаллю «За поранення», медаллю «За оборону міста Бахмут» та медаллю «Ветеран війни». У Андрія залишилися дружина, донька, син, мати, брат, племінники та родина.

Пам’ять про подвиг: Вічна слава Героям

Їхні життя, обірвані війною, назавжди залишаться в пам’яті українського народу. Вони віддали найцінніше – власні життя – заради свободи та незалежності України. Їхній подвиг не буде забутий.