Церква Сосенка у Полянах: символічні євангелісти, автопортрет і колона тверезості

Церква у селі Поляни Золочівського району на Львівщині – одна з небагатьох, де збереглися розписи Модеста Сосенка. Зокрема, під куполами можна побачити зображення євангелістів у вигляді тварин, золоті колоски на престолі та колону тверезості біля храму. Про церкву Воскресіння Христового у Полянах розповіли на сайті проекту «Дорогами мистецтва: інтерактивна мапа сакральної спадщини Львівщини».

Модест Сосенко на початку XX століття під покровительством митрополита Шептицького оздоблював церкви у стилістиці українського модерну. Робіт Сосенка збереглося не так багато, тим паче, що їх знищують і в нас час (пригадайте скандал з розписами церкви у Славському).

Дерев’яну церкву у маленькому селі Поляни на межі Львівської та Тернопільської областей, яке до більшовиків називалося Риків, збудували на початку XX ст. Вона замінила давню, яку звів ще 1645 року син короля Якуб Собеський. Фахівці, які взялися за цей проект, мали відомі на Галичині імена – архітектор Василь Нагірний, художник Модест Сосенко, якому допомагали його учень Юліан Буцманюк та двоюрідна сестра Ірина Величковська‑Шухевич. Художники встигли оздобити храм до Першої світової війни.

Сосенко розписав не тільки куполи, але й бічні вівтарі та іконостас. На сцені Покрови Богородиці відтворений місцевий пейзаж з сільською церквою та автопортрет митця: він серед людей закриває руками обличчя.

Зі старої дерев’яної церкви перенесли запрестольну ікону «Воскресіння Господнього», ікону Архистратига Михаїла 1868 року та балдахін над престолом.

«В іконописі Сосенко дотримувався власного, уже сформованого, творчого методу, позначеного гармонійним наповненням давніх форм новим смислом. Зустріч з візантійським і давнім українським мистецтвом визначила його творчий шлях. Позачасовість іконних ликів він поєднує з глибоким психологізмом індивідуальної портретності. Його пророки та святі виглядають як філософи, учені мужі, для яких властиві людська гідність, інтелектуальне начало, а їхня мудрість – одвічна мудрість християнської істини», – пише про нього кандидатка мистецтвознавства Мар’яна Студницька.

Куполи церкви, за задумом Модеста Сосенка, сприймалися як мікрокосм, що відтворює небо. Зображення чотирьох євангелістів символічні — бик, орел, лев та ангел. Орнаменти відтворюють мініатюри рукописів та монументального декору Київської Русі. На зображеннях багато синьо-жовтого поєднання кольорів, а на різьбі престолу – оздоба із золотих колосків та виноградної лози.

У 1927 році біля церкви збудували дерев’яну дзвіницю з трьома дзвонами. Під час німецької окупації у Другій світовій війні, селяни зняли ці дзвони і закопали у різних місцях. Тоді німецькі окупанти часто переплавляли церковні дзвони на зброю. Замість них для сповіщення селяни били металевим дротом по рейках. У 1970-х роках нова окупаційна влада планувала вилучити з храму всі цінні експонати і начебто передати їх до музеїв. Але місцеві мешканці напередодні таємно забрали з церкви найбільш цінне майно: ікони, книги, статуї, речі для богослужінь і переховували їх вдома.

Церква відновила богослужіння після проголошення незалежності України. Біля неї стоїть «колона тверезості», одна з небагатьох, що вціліла до наших днів.

У Полянах також є покинутий костел, збудований за проектом Юліана Захаревича, і графський палац, який перебудували у школу.

Фото зі сторінки парафії та проекту «Дорогами мистецтва: інтерактивна мапа сакральної спадщини Львівщини»

Більше пам’яток – у рубриці «Краєзнавство»