Україна: від “Шахедів” до нових перехоплювачів. 2026 – старт серійного виробництва. Майбутнє вже тут!
Україна готується до серійного виробництва реактивних перехоплювачів дронів
До кінця 2026 року Україна планує розпочати серійне виробництво власних реактивних перехоплювачів, призначених для протидії ворожим безпілотникам. Цю інформацію повідомив Сергій Стерненко, громадський активіст та голова благодійного фонду “Спільнота Стерненка”, в інтерв’ю виданню “Українська правда”.
Наразі в Україні вже розроблено кілька типів таких безпілотників, які перебувають на різних стадіях готовності. Деякі з них є прототипами, інші – проходять етап малосерійного або середньосерійного виробництва. Зокрема, існують моделі як на електричних двигунах, так і оснащені малими реактивними двигунами.
“Наприкінці 2026-го ми виходимо вже на плюс-мінус серійне рішення проти реактивних «Шахедів» — це дуже швидко”, — наголосив Стерненко.
Технологічні виклики та перспективи
За словами активіста, на сьогодні найбільш успішними є дрони на електродвигунах. Однак, він вважає їх найменш перспективними через обмежену швидкість, яка сягає 550–600 км/год, причому лише на короткий проміжок часу.
Натомість, значно більший потенціал він вбачає в турбодронах. Ці апарати, хоч і складніші та дорожчі у виробництві, є “найбільш перспективними”. Основною проблемою залишається виробництво турбореактивних двигунів.
“Якщо електродвигуни ми виробляємо — не всі, але в нас є деяке локалізоване виробництво, — то от із турбореактивними двигунами ситуація складніша”, — пояснив Стерненко. Він додав, що, попри ухвалення урядових рішень, спрямованих на спрощення виробництва таких БпЛА, швидкого прогресу в цій сфері очікувати не варто.
Майбутнє за багатоцільовими платформами
Сергій Стерненко висловив переконання, що оптимальним рішенням стане створення багатоцільової повітряної платформи розміром з “Герань” чи “Гербера”, яка буде оснащена турбодвигуном. Така платформа потенційно зможе нести різноманітне озброєння: кулемети, перехоплювачі та малі зенітні керовані ракети.
Водночас, найближчим пріоритетом залишається налагодження серійного виробництва перехоплювачів на електричних двигунах. Після цього планується нарощувати виробництво реактивних перехоплювачів, хоча й у менших обсягах. Як приклад такої зброї він навів ракету-дрон “Барс”, яка була адаптована для використання як перехоплювач.
“Це засіб на реактивній тязі, який адаптувався. Він став використовуватися також як перехоплювач, — заявив волонтер. — Фактично ми взяли реактивну напівракету-напівдрон і стали використовувати її як перехоплювач. І воно спрацювало. Але повторюся: майбутнє — за платформами”.
Раніше, наприкінці вересня, видання “Мілітарний” повідомило про успішні випробування українського дрона-перехоплювача “Зореліт v5” від компанії “Влучник”. Максимальна швидкість цього апарата становить 416 км/год, крейсерська – близько 200 км/год, а дальність польоту – до 47 км. На початку жовтня президент Володимир Зеленський також анонсував успішні випробування українського перехоплювача “Спис”, призначеного для протидії турбодронам. Крім того, для цих завдань в Україні розроблено малу ракету “Ніка”.
Економіст Олег Саркіц у статті ZN.UA “Українська мала ППО. Клас зброї, якого не існувало до 2022 року і який тепер хочуть купити всі” детально досліджує, як доступні дрони-перехоплювачі змінюють парадигму протиповітряної оборони.
