Федір Стригун: Легенда українського театру Львова, актор і режисер.

Шлях митця: Від Черкащини до львівської сцени – життя та спадщина Федора Стригуна

Федір Миколайович Стригун, ім’я якого назавжди вписане в історію українського театру, народився 1 листопада 1939 року в селі Томашівка на Черкащині. Його творча подорож розпочалася з навчання у Київському інституті театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, де у 1961 році він здобув фах актора під керівництвом Володимира Неллі.

Перші кроки на професійній ниві Федір Стригун зробив у Запорізькому драматичному театрі. Проте вже у 1965 році його шлях проліг до Львова, де він приєднався до трупи Українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Саме цей театр став для митця домом на довгі десятиліття, перетворившись на головну сцену його життя.

Від ролей в класичних українських та світових постановках до режисури – Федір Стригун демонстрував неабияку багатогранність. Він майстерно втілював образи в творах Івана Франка, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Вільяма Шекспіра, граючи таких персонажів, як Михайло в «Украденому щасті», Гонта та Ярема в «Гайдамаках», Отелло, Дон Жуан та Тев’є-молочник.

Від акторства до режисури: Федір Стригун як художній керівник театру Заньковецької

У 1987 році Федір Стригун взяв на себе відповідальність за долю театру імені Марії Заньковецької, ставши його художнім керівником і головним режисером. Він очолював театр до 2019 року, переживши складні часи, коли, за його словами, «театр сходив на ніц». Рішення прийняти виклик було продиктоване глибокою любов’ю до Львова та театру. Першою режисерською роботою стала вистава «Безталанна», яка мала значний успіх.

Театрознавець Юрій Богдашевський відзначав, що Стригун «вперто і наполегливо наближався до цілком закономірного лідерства, йшов до режисури», навчаючись не лише на лекціях, але й безпосередньо на репетиціях у видатних режисерів. У його режисерському доробку – постановки українських історичних сюжетів («Маруся Чурай», «Гайдамаки», трилогія «Мазепа»), соціальні драми («Хазяїн», «Маклена Ґраса»), а також повернення на сцену забутих оперет Ярослава Барнича – «Гуцулки Ксені» та «Шаріки».

Федір Стригун на екрані та у викладанні

Окрім театральної сцени, Федір Стригун залишив помітний слід в українському кінематографі. Його роль козака Андрія у фільмі «Пропала грамота» (1972) режисера Бориса Івченка стала однією з найвідоміших. Він також знімався у стрічках «Вавилон ХХ», «Дударики», «Запорожець за Дунаєм», «Камінна душа», «Владика Андрей» та «Поводир».

Педагогічна діяльність стала ще однією важливою сторінкою життя митця. З 1990 по 1998 роки він підготував два випуски акторів при Львівській консерваторії, а згодом працював на факультеті культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка, очолюючи кафедру режисури.

Особисте життя та визнання

Особисте життя Федора Стригуна було нерозривно пов’язане з театром. Його дружиною була народна артистка України Таїсія Литвиненко, з якою вони разом формували театральну традицію Львова. У подружжя залишився син Назар Стригун, який також обрав акторський шлях.

Творчий доробок Федора Стригуна був відзначений численними нагородами, зокрема Національною премією України імені Тараса Шевченка, званням народного артиста УРСР, орденами «За заслуги» та князя Ярослава Мудрого.

23 жовтня 2026 року Федір Стригун пішов з життя у Львові на 87-му році життя, залишивши по собі багату спадщину, яка продовжує надихати нові покоління митців.