“Швидка” на Львівщині: коли дзвонити і скільки чекати?

На Львівщині бригади екстреної медичної допомоги щоденно виконують близько 600 виїздів, долаючи в середньому 20 хвилин для критичних випадків та до 20 хвилин для екстрених. Щодня на лінію екстреної медичної допомоги надходить від 1700 до 2000 дзвінків.

Нормативи та пріоритети викликів

Генеральний директор Львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Андрій Васько розповів про систему роботи служби. За його словами, попри воєнний стан, нормативи прибуття бригад залишаються незмінними. Виклики поділяються на дві основні категорії: критичні та екстрені.

Критичні виклики: це стани, що безпосередньо загрожують життю пацієнта. Сюди належать зупинка серця або дихання, масивні травми, значна крововтрата або симптоми, що вказують на неминучу клінічну смерть. Норматив прибуття для таких викликів складає до 10 хвилин. Андрій Васько підкреслив, що служба прагне забезпечити виконання цього нормативу щонайменше у 75% випадків, хоча реальність може відрізнятися через дорожні умови чи віддаленість населених пунктів. Це найвищий пріоритет, коли бригади направляються з увімкненими сиренами та світловими сигналами.

Екстрені виклики: до цієї категорії відносяться стани, що потребують невідкладної медичної допомоги, але не становлять прямої миттєвої загрози життю. Це, зокрема, інсульти, інфаркти, сильний больовий синдром. Такі виклики обслуговуються після завершення роботи з критичними. Нормативний час прибуття бригади на екстрений виклик становить до 20 хвилин. Відсоток своєчасного прибуття за цими викликами значно вищий, ніж за критичними.

Коли варто викликати “швидку”

Андрій Васько також наголосив на важливості правильної оцінки ситуації перед викликом екстреної допомоги. Він зауважив, що бригади не повинні виїжджати на виклики, які не потребують невідкладної медичної допомоги, наприклад, незначне підвищення артеріального тиску, зубний біль або укус кліща. У подібних випадках пацієнтам слід звертатися до сімейного лікаря або самостійно шукати допомогу в амбулаторних умовах. Така диференціація дозволяє оптимізувати роботу служби та зосередити ресурси на тих, хто дійсно перебуває у небезпеці.