Герой зі Львівщини, якого з 2024 року вважали зниклим, загинув.

Зупинилося серце Героя: Борислав попрощався з Романом Ференцем

Життя, присвячене захисту України, обірвалося на Донеччині

Бориславська міська рада офіційно повідомила сумну звістку: від нас пішов солдат Роман В’ячеславович Ференц. Довге очікування рідних та близьких, сповнене тривоги та надії, завершилося болючим підтвердженням найгіршого. Життя Героя обірвалося 11 липня 2024 року під час виконання бойового завдання.

Роман Ференц народився 22 серпня 1976 року в місті Бориславі. Його життєвий шлях розпочався в загальноосвітній школі №4, а професійна освіта була здобута у Бориславському професійно-технічному училищі №7, де він опанував фах електрогазозварника. Цьому ремеслу він присвятив чимало років, працюючи на різних підприємствах. Попри ІІІ групу інвалідності, яка могла б звільнити його від обов’язку, Роман Ференц зробив усвідомлений вибір. У квітні 2024 року, коли країна потребувала кожного, він добровільно став на захист Батьківщини.

Солдат Роман Ференц проходив службу у військовій частині А4056. Довгий час воїн вважався зниклим безвісти, і ця невизначеність була для його родини нестерпною. Лише нещодавно, після офіційного розслідування, родина отримала сповіщення про загибель. Трагічна звістка змусила землю здригнутися під ногами близьких: життя захисника обірвалося неподалік від населеного пункту Новоселівка Перша, що на Покровщині Донецької області.

Важка втрата залишила глибокий слід у серцях найрідніших: матері, сестри та доньки. Їхнє горе неможливо виміряти словами. Уся громада Борислава приєднується до скорботи, висловлюючи найщиріші співчуття родині, друзям та бойовим побратимам загиблого.

У цей важкий час громада очікує на інформацію про час прибуття траурного кортежу та чин похорону, щоб гідно попрощатися з Героєм, який віддав найцінніше – своє життя – за мир та спокій в Україні. Пам’ять про подвиг Романа Ференца, його мужність та самовідданість навічно залишиться в серцях тих, хто цінує свободу.

Історичний контекст: Спротив окупації як національна риса

Життєвий шлях Романа Ференца, як і тисяч інших українців, є свідченням незламного духу нації, яка століттями боронила свою незалежність. Від часів Київської Русі, коли князі захищали свої землі від нападів степових кочівників, до боротьби УПА проти різних окупаційних режимів у ХХ столітті, український народ демонстрував непохитну волю до свободи.

Сучасна російська агресія, розпочата у 2014 році та переросла в повномасштабне вторгнення у 2022 році, є черговим етапом багатовікового протистояння. В умовах цього протистояння, коли під загрозою опинилося саме існування української держави, тисячі чоловіків та жінок, часто без військового досвіду, але з палким патріотизмом, ставали до лав Збройних Сил, добровольчих формувань чи брали участь у волонтерському русі.

Вибір Романа Ференца, людини, яка могла б скористатися своїм статусом особи з інвалідністю, але вирішила стати на захист країни, є яскравим прикладом такої національної риси – готовності до самопожертви заради Батьківщини. Це не просто військовий обов’язок, це глибоко вкорінений патріотизм, який передається з покоління в покоління, і який перетворює звичайних людей на справжніх героїв. Кожен полеглий воїн, як Роман Ференц, залишає по собі пам’ять про боротьбу за вільне майбутнє, яка має бути збережена та передана наступним поколінням.